|
Кількість
|
Вартість
|
||
|
|
|||
Прилад Вигин вимірює еластичність, міцність покриттів при згинанні навколо набору циліндричних стрижнів та пластини 1 мм з діаметрами від 1 мм до 20 мм.
Метод полягає у визначенні мінімального діаметра металевого циліндричного стрижня, згинання на якому забарвленої металевої пластинки не викликає механічного руйнування або відшаровування одношарової або багатошарової лакофарбової плівки.
< strong>Метод полягає у визначенні мінімального діаметра металевого циліндричного стрижня, згинання на якому забарвленої металевої пластинки не викликає механічного руйнування або відшаровування одношарової або багатошарової лакофарбової плівки.
КонструкціяПрилад являє собою станину, з поглибленням у верхній частині для встановлення металевих випробувальних стрижнів циліндричної форми та випробувальної пластини з діаметром кромки 1 мм. Бічні стояки станини скріплені стяжками. Конструкція приладу виконана з урахуванням рекомендації ISO 1519.
Прилад легко переноситься та застосовується в лабораторіях та на виробництві.
При згинанні на стрижні певного діаметру з набору на покритті виникають тріщини або воно розривається і відшаровується від підкладки. Діаметр стрижня, на якому відбулося руйнування покриття, визначає величину межі його еластичності.
Прилад легко переноситься та застосовується в лабораторіях та на виробництві.
При згинанні на стрижні певного діаметру з набору на покритті виникають тріщини або воно розривається і відшаровується від підкладки. Діаметр стрижня, на якому відбулося руйнування покриття, визначає величину межі його еластичності.
Метод вимірювання< Зразки для випробування готують за ГОСТ 8832-76, якщо немає інших вказівок у нормативно-технічній документації на лакофарбовий матеріал. Для випробувань покриттів рекомендують застосовувати пластини з жерсті. Жерсть повинна мати гладку поверхню без раковин, іржавих плям, розшарування та забруднень. Зразки для випробувань є пластинками прямокутної форми довжиною 100 - 150 мм, шириною 20 - 50 мм, виготовлені з чорної полірованої жерсті товщиною 0,25 - 0,32 мм або з алюмінієвих листів і стрічок за ГОСТ 21631-76, ГОСТ 13726-78 товщиною 0.25 - 0,30 мм з нанесеною на них одношаровою або багатошаровою лакофарбовою плівкою. Допускається застосування пластинок з іншого матеріалу, якщо це зазначено в нормативно-технічній документації на лакофарбовий матеріал.
Спосіб нанесення лакофарбового матеріалу, товщина плівки, кількість шарів, умови та час висихання, а також витримка плівки перед випробуванням повинні бути зазначені в нормативно-технічній документації на матеріал, що випробуваний. При нанесенні матеріалу за допомогою пензля він має бути розподілений у напрямку довжини платівки. Зразки перед випробуванням витримують за умов, зазначених у нормативно-технічної документації на лакофарбовий матеріал. Час та ступінь висихання визначають за ГОСТ 19007-73. За допомогою товщиноміра вимірюють товщину лакофарбової плівки, що досліджується, нанесеної на пластинку.
Пластину накладають на стрижень найбільшого діаметру (20 мм) покриттям назовні і, щільно притискаючи її до стрижня, плавно згинають протягом 1 - 2 с на 180°С. навколо стрижня. Потім покриття в місці вигину розглядають у лупу з 4х збільшенням на наявність тріщин та відшаровування. Якщо ці дефекти відсутні, виробляють згинання пластинки кожен раз в іншому місці послідовно від стрижня більшого діаметра до меншого, доки не будуть виявлені зазначені вище дефекти.
Якщо у нормативно-технічній документації на лакофарбовий матеріал передбачено значення еластичності (діаметр стрижня), то випробування проводять з використанням стрижня лише такого діаметра. За результат випробування приймають мінімальний діаметр стрижня в міліметрах, при згинанні зразка, на якому випробувана плівка залишилася неушкодженою. Оцінку еластичності плівки при згинанні на металевому стрижні проводять після випробування трьох пластинок на тому самому стрижні. Результат випробування повинен збігатися не менше ніж для двох випробуваних пластин, якщо збіг не досягнуто, повторюють випробування на шести зразках. Оцінюючи результатів не беруть до уваги стан поверхні з відривом до 5 мм від краю пластинки.